Ліма. Перу

Загальна думка про Ліму – не туристичний напрямок, хоча як на мене це абсолютно несправедливо. Столиця Перу – величезна, в самому місті проживає 11 млн людей. Це мікс давної історії з пам’ятками, які датуються до н.е з колоніальною культурою і сучасністю.

Перу асоціюється в першу чергу з цивілізацією інків, але насправді ця цивілізація існувала досить короткий історичний час – трохи більше 100 років (15-16 століття), а перші люди з’явилися на цій території більше 11 тис. років тому. Тож інки багато в чому використали те, що було розвинене іншими культурами до них, удосконаливши деякі речі, і звичайно пішовши далі. Але через те, що письмових джерел народи, які проживали на території сучасного Перу, не залишили, доступним були в першу чергу описи іспанців, які в 17 столітті колонізували країну, а вони своєю чергою крім інків нікого іншого не знали, от власне їх і описували, не особливо цікавлячись тим, яка тут історія. Отак і виникла асоціація про Перу з інками, а не з культурою nazca скажімо.

Цікаво, що інки – це не народність, це скоріше релігія, інками могли вважатися всі, хто дотримувався трьох простих правил: не кради, не бреши, не лінуйся.

Ще цікаво, що уряд реально контролює тільки частину території, яка офіційно належить Перу. Велика частина країни - це джунглі, в яких живуть дикі племена, частина з яких до цього часу є канібалами. Ще десь по джунглях бігають залишки терористів, колись це була велика проблема для країни, і напевно тому до цього часу поліція їздить на суперброньованих авто, але наразі в країні досить спокійно і в місцях для туристів – абсолютно безпечно.

Віза

для українців не потрібна

Валюта

Соль, курс до долара 1 до 3.

Поміняти можна в готелі, наприклад, але треба мати на увазі, що тут можуть бути обмеження, наприклад можуть міняти не більше 50 доларів на добу. Інший спосіб – в центрі міста є повно людей в жакетах, подібних на дорожну службу, з написами «валюта» - це цілком собі офіційні міняли валюти.

Як дістатися

Літак до Ліми, яка має досить великий міжнародний аеропорт. Аеропорт не найзручніший на світі, часом з дивними штуками – чомусь наприклад ємкості для туалетного паперу в залізній клітці під замком (щоб туристи не вкрали і не повезли до дому?), або зроблений як open space перший поверх, де реєстрація і вихід до митниці, перегороджені живим парканом з поліції, тож від реєстрації до ескалатору треба обходити вулицею. І власне вперше бачила, що поліція так само стоїть на кожних дверях. Але не зважаючи на деякі дивакуватості, аеропорт нормальний.  

Житло

Місто ділиться на декілька районів: історичний центр, туристичний Мірафлорес, фешенебельний Сан-Ісідро, артистичний Баронко. Цікаво, що голова району насправді має повноваження і відповідальність мера, голова Мірафлоресу, наприклад, регулярно виділяє кошти на підтримку історичних заповідників, бо чомусь вони належать до зони відповідальності району, а не країни чи хоча би міста.

Найчастіше туристи вибирають для житла Мірафлорес, але мені подобається більш комфортний і сучасний Сан-Ісідро. Історичний центр однаково далеко від обох районів, але Мірафлорес в більшості дуже перенасичений людьми і досить  контрастний за рівнем.

Куди точно не рекомендую – Баронко, бо з нього ціла історія вибратися кудись та й рівень житла такий собі.

Мірафлорес середня ціна 70 доларів.

Сан-Ісідро (San Isidro) – від 100 доларів, в середньому 140.

Історичний центр – 50 доларів.

Транспорт

В Лімі працює Uber і це прекрасно. Машини правда по типу наших ланосів, в основному без кондиціонерів, і це трохи напружує, бо Ліма є другим у світі за сухістю містом після єгипетського Каїру (3 см на рік опадів), тож тут доволі жарко і безвітряно. Проте ціна на Uber нижча ніж в таксі. Наприклад таксі з аеропорту до Сан-Ісідро коштує 20 доларів, а Uber – 13. Чекати його правда можна трохи довго. Величезне місто не дуже пристосоване до тої кількості транспорту, що там є, отже пробки там фактично цілодобові. І якщо на екрані 10 хвилин світиться, що машина буде через 7 хвилин – це нормально. Якби вона могла їхати, то очевидно і була б через 7 хвилин, але напевно їхати не може.

З історичного центру до Мірафлорес вартість поїздки буде не більше 10 доларів. В середньому поїздка обходиться 5-7 доларів.

Місцеві дуже пишаються своїм громадським транспортом, автобуси чомусь називають метром, можливо тому, що вони величезні і часто мають виділену лінію для пересування, але черги на них просто кілометрові, тож я вирішила не експериментувати навіть з цікавості.

Що робити

В місті працює варіант Hop-on-Hop-off, вартість 25 доларів, замовити і подивися маршрут можна наприклад тут https://www.viator.com/tours/Lima/City-Sightseeing-Lima-Open-Top-Bus-Tour/d928-5694LIM?pref=02

Місцеві туристичні компанії будуть значно дешевше, часто просто вдвічі. Вони пропонують досить багато різних турів, зокрема по місту, який буде складатися з: туру автобусом (в залежності від кількості людей може бути мікроавтобус, або великий автобус), пішохідного туру історичним центром, і відвідин декількох музеїв, при чому все це з гідом. Для мене також було великою перевагою, що вони забирають тебе прямо в твоєму готелі.

Взагалі, перуанці пропонують тури куди-небудь, навіть по музеях, але не скрізь варто їх брати, часто можна приїхати самому, що буде значно дешевше, але ви нічого не втратите, бо по території так чи так можна пересуватися тільки в супроводі гіда і в групі.

Отже,

  

Huaca Pucllana – величезна територія, яка складається з ритуальної піраміди та залишків сервісних приміщень – тут готували їжу, робили цеглини, з яких і побудована піраміда, тощо. Це мала частина ритуального комплексу доісторичного періоду, не до кінця вивчена, тож на частині території до цього часу працюють археологи. Надзвичайно цікаве і унікальне місце. Вхід 6 доларів, ціна включає послуги гіда в групі.

Район Мірафлорес, власне його прибережна зона, яка перетворена на паркову зону.

Баранко – якщо є час, можна заїхати, вважається мистецьким районом, на справді складається з півтори вулиці, до яких треба годину їхати, тож візит сюди – на власний розсуд.

Real Felipe Fortress –  це форт часів іспанської окупації, який до цього часу використовується як військова база, тому ходити можна тільки в супроводі гіда, який до речі може говорити українською. Іспанці використовували форт для оборони від піратів, які регулярно пробували відібрати золото і срібло, що іспанці переправляли до Іспанії. Для боротьби з піратами були побудовані наприклад лабіринти (щоб пірати там елементарно заблукали і самі прийшли до рук), по яких зараз можна походити. Форт знаходиться фактично поза містом, тож для мене була цікавою дорога до нього – через місцеве гетто, досить екзотично, але побачити цей район можна хіба що проїжджаючи на таксі, в інший спосіб – небезпечно.

  

Parque de la Reserva - парк фонтанів – величезна територія різноманітних фонтанів, кожен з яких наповнений окремим змістом – є фонтан, який символізує неперервність життя, фонтан магії, є фонтан-сюрприз, де вода починає струмувати несподівано із різним напором, що дуже подобається і дітям і дорослим, які цілим натовпом просто купаються в цьому фонтані, і ще багато всяких інших принад і краси. Біля кожного є пояснення, територія величезна, кожні півгодини починається 15-хвилинне водне шоу – фільм, для якого екраном слугує фонтан. Їхати варто ввечері, вхід коштує 1,5 долари, натомість екскурсійний тур коштуватиме 15.

Ліма має найбільшу в Латинській Америці китайську громаду, отже в місті відповідно є China town.

В Лімі величезна кількість музеїв, я би рекомендувала музей Oro – зібрання колекції виробів з золота давніх часів, вхід 11 доларів.

А також Larco (вхід 10 доларів) – історії і культури народів Перу, дуже цікаво, містить цілий поверх присвячений перуанській «Кама-сутрі» - величезна колекція виробів з глини зі сценами сексу в усіх можливих варіантах.

З Ліма можна замовити досить багато цікавих одноденних екскурсій, найвідоміші, але звичайно не всі:

Nazca Lines – це сотні гігантських фігур, які можна побачити тільки з висоти польоту, з зображенням птахів, павуків, риб тощо в пустелі Сенчура. Фігури викладені камінням, вважається, що створені представниками культури Наска між 200 роком до н.е та 700 роком н.е. Проте ніхто не може зрозуміти, як їм це вдалося, тож дуже поширеною є думка, що авторство цих фігур належить представникам інопланетних цивілізацій.

Коштує тур в більшості агенцій 450 доларів, але якщо замовляти у місцевих компаній, то буде вдвічі дешевше – 270 доларів.

Караль (Caral) – вважається найдавнішим відомим містом Америки і найбільш добре вивченим поселенням цивілізації Норте-Чико. Кошт від 250 доларів

Palomino Islands – острів недалеко від Ліми, стоянка морських левів, з якими можна поплавати.

Замовити тури можна наприклад тут: http://www.limavision.com/
Або в історичному центрі буде мільйон бариг, які продають тури, що буде дешевше.

Їжа

Їжа, якщо чесно, така собі. Я рекомендую дивитися відгуки на yelp та tripadvisor, хоча це також не завжди рятує. Ми двічі попадали з рекомендаціями на місця, які самі нікому би не порекомендували. Натомість знайшли місце, де їжа – це мистецький шедевр, а подання – шоу. Тож дуже рекомендую – Astrid y Gaston в районі Сан-Ісідро. Трохи дорого, вечеря на двох буде мінімум 100 доларів, але варто побувати, нічого подібного за смаком я ніде більше не пробувала.

Середній рахунок в нормальному місці за вечерю на двох складатиме 40 доларів, в закладах місцевого пошибу ми їсти не ризикнули.

Родзинка перуанської кухні звичайно – guinea  pigs, або морська свинка по нашому, їх готують скрізь – і в дорогих ресторанах і в вуличних забігайлівках, трохи стрьомно, але на справді смачно.

Іншою особливістю перуанської кухні є кока. Кока – це рослинка, з якої теоретично можна здобути кокаїн, але для того треба переробити тонну тієї коки, тож вирощування її і експорт уряд мав лімітувати. Світові кока стала відома завдяки Кока-колі, яка містить екстракт рослини. В Перу ж кока скрізь – цукерки з коки, шоколад з кокою, чай з коки, коротше кока в усіх можливих варіантах, продається як в супермаркетах так і на вулиці. Треба сказати, що кока для перуанців була і залишається також ритуальною рослиною, а також вони наділяють її лікувальними властивостями, використовують наприклад від головного болю або для підвищення життєвого тонусу. Тож я не втрималася і привезла з собою півчемодана коки в варіантах, дуже переживала, щоб на митниці його не відкрили, але слава богу, все обійшлося, тож моя родина підвищує життєвий тонус.

Галапагоські острови. Еквадор

Галапагоські острови – одне з найекзотичніших місць на планеті. Місце, яке насправді належить не людям, а тваринкам, які там живуть споконвіку. Тваринки – скрізь. Морські котики лежать в порту на лавочках, пелікани живляться рибою на ринку, черепахи переходять дорогу де їм заманулося, паралізуючи весь рух, бо водії повинні зупинятися і чекати, ігуани лежать, сидять, їдять де їм подобається і чхати вони хотіли, що заблокували єдиний вхід на острів. Поки люди тваринам не заважають – можна почуватися вільно, але якщо хтось переходить межі комфорту звіряток - може бути навіть атакований. Тож треба бути дуже обережним і дуже чемним, а не такими як мій чоловік, за яким ганялися половина морських левів.

Кожен острів – не схожий на інший і вони продовжують змінюватися. Іноді буває таке, що рибалки приїжджають на острів, де були ще вчора, але вже нічого від вчорашнього пейзажу не існує і острів впізнати неможливо. Унікальність кожного острову складає не тільки ландшафт, а й їхній тваринний та рослинний світ, не тільки в сенсі того, що велика кількість флори і фауни - це ендеміки (тобто такі, що зустрічаються тільки тут і більше ніде в світі), а й схоже на такий природний пакт розподілу території – кожен острів окупований певним видом тварин і рослин. Тож на одних живуть черепахи, на інших фламінго, на третіх ігуани і т.д.

Місцеві, а особливо гіди, закохані у цей світ. Історії про тварин всі одухотворені. На одному з островів живе сексуальний гігант - черепаха Дієго, від якого залежало ні багато ні мало - порятунок цілого виду. Бо коли люди надумалися науково вивчати, хто на острові живе, з’ясувалося, що єдиний у своєму роді вид черепах на той момент складається тільки з невеликої кількості осіб жіночого роду. Терміново треба було знайти чоловіка і після тривалих пошуків на щастя він таки знайшовся в зоопарку Сан-Дієго. Ніхто не знав, як він поводитиметься в умовах дикої природи, але Дієго перевершив всі сподівання - він відірвався по повній, ощасливив всіх оточуючих жінок і його потомство розплодилося з небаченою швидкістю на радість науковцям, а він став зіркою світових ЗМІ, які заперіщили картатими заголовками на зразок «Sexploits of Diego the Tortoise save Galapagos species». Навіть до тепер Дієго, не просто живий-здоровий, але й не зупиняється, не зважаючи на вже пристойний вік. За останніми даними його потомство складається щось більше ніж з 800 осіб.

На іншому острові інша популяція черепах, на момент їх відкриття складалася з 13 жінок, але був серед них і один чоловік. Місцеві були надзвичайно щасливі, бо наявність чоловіка давала надію на відновлення популяції, тож дали йому ім’я - король Джорж і намалювали величезну картину на його честь у формі бігборду, зобразивши його з німбом над головою. Але Джорж, на відміну від Дієго, виявився імпотентом, тож рід вимер, а розчаровані люди увіковічили його на зворотній частині, вже без німбу, на картині сповненій глобального смутку.

Ще один острів - це аеропорт альбатросів. Де б вони не літали, вони повертаються сюди, коли готові створювати родину і обзаводитися потомством. Цікаво, що у альбатросів, як у лебедів - кохання одне і на все життя, а секс як у людей - часом ні до родини ні до дітей відношення немає. Тож частина батьків вирощує не своїх дітей.

На островах живе купа видів пташок boobies (дурепа по нашому). Найпоширеніші - blue foot boobies, яка має буквально сині ноги і не вміє реагувати на небезпеку, за що і дістала таке прекрасне ім’я, і nazca boobies – яка відкладає два яйця, але перше дитя, що вилупилось, забиває наступного, позбавляючись конкурента і так з покон віків, що як на мене нівелює теорію Дарвіна, який до речі тут таки побував, і в пам’ять про що, навіть створили музей на одному з островів.

Є острів – морських левів-холостяків. Ніхто не знає, чи вони насправді холостяки, але жінкам туди -  зась. Точніше можна, але тільки на краєчок і без звуків, бо хлопці припливають туди відпочити і насолодитися в приємних хвилях бризу чудовим видом на океан, до якого до речі треба ще проповзти чималеньку відстань. Наповзали вони так, що шляхи їхні (а це в основному каміння) виполірувані до блиску, виглядає абсолютно незвичайно у поєднанні з деревами з кактусів.

Програми фактично всіх екскурсій включають також плавання з масками. На Галапагосі – це як плити в акваріумі. Тобто буквально пропливаєш через натовпи різнокольорових рибок, багато з яких водяться тільки тут, можеш їх навіть торкнутися, часто вони самі пробують тебе торкнути - чи то з цікавості, чи то вивчаючи що ти таке є. Часто можна поплавати з черепахами, а іноді можуть оточити акули, і хоч вони людей не чіпають, а тільки кружляють навколо, холодок по спині йде. Морські леви тут скрізь, і іноді вони вирішують, що люди це така собі додаткова забавка для них, отже приєднуються і починають гратися.

Коли їхати і кошт

Кількість людей, які можуть відвідати острови є обмежена, регулюється урядом, але разом з тим є досить великою, щоб туди могли попасти всі бажаючі.

Існує думка, що Галапагоські острови – це одна й з найдорожчих подорожей на світі, і це буде частково правда – в сезон (наше літо) ціни просто шалені. Але поміж сезонами – листопад і грудень, наприклад, - ціни будуть дуже приємні і абсолютно доступні. Так за 5-денний круїз, який включав переліт з Кіто і назад, трансфер, 5-ти разове харчування (без алкоголю), послуги гіда, це все на одному з найкращих кораблів, тобто такий allinclusive, ми в грудні заплатили 1800 доларів за особу проти майже 10 тисяч в сезон. Причому в несезон – з ними можна ще й торгуватися. 

Можна все замовляти також на місці, тоді ціна буде приблизно на 20% нижча, особливо якщо платити готівкою. Так ми за екскурсію до острова Бартоломео заплатили замість 180 доларів – 140.

На місці можна замовити як одноденні тури до чисельної кількості островів, так і круїз (вартість фактично та сама, що за тур – 180 доларів на день), а також спеціальні послуги, як, наприклад, дайвінг, що є дуже популярним в цій околиці, з уваги на знову таки унікальний підводний світ.

Все, що пропонується має високий рівень сервісу і професіоналізму, однак через обмежену кількість суден, що можуть надавати послуги, щоб потрапити на хороший корабель, місце звичайно треба бронювати заздалегідь.

Погода

Це екватор, але там в певний період часу буває до холєри холодно, особливо вночі. Тож теплий одяг, особливо в міжсезоння, дуже придасться. Позатим, листопад і грудень – найприємніша погода – не сильно жарко, ще немає дощів, океан справді тихий, а вода тепла 20 Цельсія. Під час літа - вода стає доволі холодна, хвилі, дощі, купа людей і нереальний прайс. Хоча на екзотичність місця це звичайно не впливає.

Віза

Для українців – віза не потрібна, так само як і для всієї території Еквадору. Проте на Галапагоських островах окремий режим митного контролю, отже доведеться в аеропорту заповнювати декларацію і платити окремий збір за відвідування острову, який складає 100 доларів. Імміграційну карту бажано не загубити до вильоту, інакше – випустити звичайно випустять, але треба буде заплатити штраф 20 доларів. Неможна нічого такого як їжа, рослинки, тваринки привозити з собою, так само нічого неможна вивозити – ні рослинок, ні камінчиків. І вони до перевірки ставляться з усією відповідальністю. Правила в’їзду на територію островів можна не запам’ятовувати – вам їх нагадають мільйон разів – при замовлені туру, квитків, десять разів в аеропорту тощо.

Валюта

Американський долар. Чому почитати можна тут: https://milliontrips.blogspot.com/2017/03/blog-post_10.html?showComment=1489294887987#c7726266854677160278

Як дістатися

Перше – літаком до Кіто, столиця Еквадору, або до міста Гуякіль (друге за величиною місто країни, промисловий центр). Літаки літають з усіх куточків світу – це два величезні міжнародні аеропорти. Далі літак власне до Галапагоських островів. Цікаво, що якщо мати літак з Кіто, то в Гуякіль ви все одно побуваєте, бо літаки по дорозі залітають висадити частину пасажів і забрати інших. До цього я думала, що авіатранспорт в режимі маршрутки працює тільки в Африці, а ні…

Три найбільші острови - Сантакруз, Сантьяго і Ізабела – мають аеропорти, рейси до столиці кожні дві години. При цьому прилетіти можна на один острів, а вилітати з іншого – для місцевих авіакомпаній це звичайна справа. Ми прилетіли на Сантьяго, а вилетіли з Сантакруз. Вартість білету Кіто – Галапагос в середньому 200 доларів, але ясно, що прайс залежить від сезону. Якщо самостійно замовляти квитки, то краще за все прямо на сайті місцевої компанії Avianca, вартість порівняно з наприклад expedia  може відрізнятися вдвічі.

Причому, якщо вилітати з острову Сантакруз, то треба пам’ятати, що аеропорт знаходиться насправді на маленькому острові поруч і щоб дістатися до нього потрібно буде переправитися на паромі, який ходить виключно за розкладом, раз на півгодини і потім ще потрібно хвилин 10 автобусом власне до самого аеропорту від парому. Ми так ледве на літак не запізнилися. Бо брали таксі до «аеропорту», часу на дорогу нам начебто потрібно було півгодини, але несподівано ми з’ясували, що це все справедливо тільки до точки - паром. Від парому до аеропорту – окрема історія. Приватно щось орендувати, щоб переправитися, - не можна. Стоїть поліцейський і його всі бояться, ну може не бояться, але поважають точно.

Що робити

Ясно що – подорожувати островами та насолоджуватися унікальним тваринним і рослинним світом.

Існує два найпоширеніші варіанти, як розпланувати подорож: брати круїз і самостійно їздити островами.

Найпоширеніші круїзи – це 4, 5 і 15 днів, з них 5 - є найоптимальнішим – можна досить багато встигнути побачити і не стомитися, бо за два тижні люди зазвичай вже змучені, надивилися, наплавалися і вже майже ні на що не реагують.

Кораблики для круїзів є різного класу – від маленьких яхт до досить великих суден, відповідно різної комплектації і різною ціною.

Ідеально, як на мене, поєднати перший варіант з другим -  взяти 5-денний круїз і ще на декілька днів залишитися на котромусь з трьох великих островів, як зробили ми.

Що треба врахувати

Пересуватися самостійно можна тільки територією трьох найбільших островів, на яких і живуть люди - Сантакруз, Сантьяго і Ізабела. На всіх інших островах ніхто, крім тваринок, не живе і відвідувати їх можна тільки у супроводі гіду (їх тут до речі називають натуралісти), кількість людей і режим відвідування жорстко регулюються, аж до перепису паспортних даних кожного відвідувача.

Отже,

круїз чи вільне самостійне плавання?

Круїз, як я вже зазначала вище, включає в себе все, крім алкоголю і є найбільш оптимальним варіантом, зокрема тому, що до багатьох островів можна дістатися тільки в рамках круїзу, бо вони елементарно далеко. Крім того, є ще декілька переваг: менш виснажуючий режим подорожі і можливість відвідати більшу кількість місць, адже кораблик пересувається поки ви спите, їсте, або відпочиваєте. Тож все на що ви тратите сили – це двічі на день 2-х годинний пішохідний тур якимось островом і година плавання з масками. До речі плавання з масками в рамках круїзу також буде більш цікавим, бо кораблик може зупинитися десь далеко в океані біля прекрасного рифу, куди ні в який інший спосіб не дістанешся.

Група буде підібрана таким чином, що всі будуть наприклад англомовні. Це начебто деталь, але коли група складається з англомовних і іспаномовних туристів, то відповідно гід буде по черзі одну й ту саму інформацію давати обома мовами, а отже час щось цікаве дізнатися скорочується вдвічі як мінімум, а то й більше, і жарти або цікавинки скоріше за все підуть таки іспанською – чисто психологічний момент, адже іспанська для місцевих рідна на відміну від англійської. Інша деталь – рівень сервісу. Якщо це круїз і ви живете на лодці 5, або 15 днів – вони дбають про вас як про рідних. Будуть продумані найменші дрібниці – рушники безкінечно при кожному плаванні, спеціальний крем, щоб маски не пітніли, дезінфекція, буде добре спорядження і т.д.

На що ще варто звернути увагу – рейтинг! Корабля (їх там обмежена кількість) і гіда. Гіди мають категорії – найвища 4-та, найнижча 1-ша. В нас був абсолютно неймовірний гід 3-ї категорії на лодці Galaxy, яка вважається однією з найліпших. На всі ці питання нормально може відповісти особа в туристичній агенції при бронюванні круїзу.

Замовити можна наприклад тут: https://www.facebook.com/ColumbusTravelEcuador/

Кошти: круїз виходить, як не дивно, дешевше. Якщо ви зупиняєтеся на одному з трьох великих островів (а більше ніде) і берете окремі тури (а інакше чого їхати), то їхня вартість буде плюс/мінус 200 доларів. Отже за 5 днів це 1000, вартість нормального готелю (не 5 зірок, і не хостел) близько 100 доларів за ніч, якщо додати сюди ще їжу і переліт до островів, то економії не спостерігається. Натомість, вставати на екскурсію треба в 5-й рано, група буде змішана, лодка менша, менш комфортна (зазвичай це катамаран), плавання з масками біля берега, спорядження гірше, розраховувати на рушник можна, а от на крем від запітніння вже ні, ну і ясно, що відвідати так можна острови, які розташовані недалеко і меншу кількість.

Хоча, якщо жити в хостелі, а прикольних хостелів тут безліч, платити кешем на місці за тури на острови і ловити happy hours в місцевих кафешках, то можна таки значно зекономити (хостел в середньому 20 доларів за ніч), і той мінімум, який ви зможе побачити справить незабутні враження. Врешті решт не кожного дня і не скрізь вдається розділити лавочку з морським левом. 

Житло

Якщо залишатися на якомусь з островів, я би радила вибирати готелі трохи далі від прибережної зони. Готелів на різний смак повно, кожен острів має такий туристичний осередок, і як правило – це вздовж лінії берега. Тут розташовані найкращі готелі, але їхня ціна навіть в несезон може досягати 400-500 доларів за добу. Натомість можна пошукати щось трохи подалі основного скопичення туристів, наприклад ми зупинялися тут: Hotel Palace Galapagos.   Острови відносно маленькі, тож дістатися до центру тусовок туристів – пара хвилин пішки, зате крім нормальної ціни, прекрасного сервісу, немає вічного гамору на вулиці і можна спокійно виспатися.

Їжа

Через те, що ввезення продуктів жорстко регулюється, фактично все буде місцеве, зате свіже і смачне. Багато морських продуктів, як відомих – лобстери, восьминоги, так і невідомих, які можна спробувати тільки тут, як наприклад строката риба, яка кольорами нагадує акваріумну, за розміром правда це нормальний окунь. Таку рибу можна з’їсти за 10 доларів,  щойноживого лобстера приготують в варіантах за 20 доларів, або ж за цю ціну можна замовити засмажений мікс різних морепродуктів, якого вистачить на 2 особи. В більшості випадків всі ресторанчики пропонують також happy hours для алкоголю - коли купуєш 3 коктейлі за ціною 2-х, це в середньому 10 доларів.

На Сантакруз варто відвідати market street, яка ввечері перетворюється на один великий ресторан. Ресторанчики на перший погляд стрьомні – тіпа ларьки, але на справді все є абсолютно безпечно, неймовірно смачне і свіже.

Вдень тут взагалі цілковитий happy hours, коли за 5 доларів можна дістати перше, друге і компот.

Загалом ресторанчиків, як і готелів – купа, вечеря на двох в середньому в туристичній зоні виходитиме 40 доларів, або 10 доларів пара хвилин поза туристичний центр.

Цікаві місця на Сантакруз: Bongo bar – обіцяють найліпшу ніч на Сантакруз і збираються там як туристи, так і місцеві. Інше місце - Angermeyer waterfront inn restaurant, це насправді цілий комплекс, для будівництва якого використали каміння з лави. Знаходиться прямо на березі заливу і дістатися до нього можна з основного порту за 80 центів водним таксі цілодобово.

Шопінг

Базарчики з бусами з місцевого каміння і футболки з зображенням blue foot boobies, але є також унікальні магазинчики, де можна купити предмети мистецтва, зроблені з матеріалів, що мусіли бути утилізовані. А ще - шоколад у формі черепах і морських коників ручної роботи. Якщо не вистачило часу на сувеніри – їх можна придбати в аеропорту, ціна не буде відрізнятися.

Зв'язок – жахливий, а під час більшості круїзів - просто відсутній, але це можна розглядати і як бонус.

Еквадор

Серед усіх країн Латинської Америки, ще раз я би повернулася саме до Еквадору. І для цього є декілька причин. Крім екзотичної для нас природи, унікальної культури, великої кількості давніх історичних пам’яток і досить розвиненої туристичної інфраструктури, це неймовірні люди. В Еквадорі не почуваєшся туристом, почуваєшся скоріше родичем, якого чекали в гості. Це не просто високий рівень сервісу, вони щиро раді тебе бачити, а їхня любов до власної країни просто захоплює. Ми перше думали, що нам щастить з готелями і гідами, але фактично кожен таксист, який говорив англійською, пробував нам розказати майже про кожну рослинку, яку ми проїжджали і переймався чи ми побачили їхні основні пам’ятки і давав рекомендації куди ще поїхати. Безпечно і чисто. Чисто аж до незвичності, ми приїхали до Кіто в день міста, і це перший раз в моєму житті, коли я побачила, що величезний натовп за день свята не залишив по собі зовсім ніякого сміття. Вони святкували так, що прибирати було нічого! Кажуть, що довго цьому вчилися. Така сама ситуація – куди б не поїхав – це може бути маленьке і бідне село, але чистота буде найзразковіша. Тож країна з усіх точок зору – точно варта уваги.

Найпопулярніші туристичні напрямки: Кіто, Галапагоські острови, пляжний відпочинок (Салінас, Плайяс, Пунта Карнер і Олон) та джунглі.

Віза. Для українців не потрібна.

Валюта. Американський долар. Десь в них є залишки своєї валюти, але в основному – це американський долар. Так сталося через гіперінфляцію, коли валюта знецінювалася не просто кожен день, а фактично кожну годину. Відповідно навіть ціни в магазинах змінювалися кожну годину. Тож президент для того, щоб зупинити цей процес у 2000 році прийняв рішення про перехід на долар і це спрацювало. Правда вони тепер переживають, що їхня економіка залежить від американської і вони тут не мають ніякого впливу.

Кіто

Кіто – столиця Еквадору, друге в світі за висотою розташування місто після Ла-Паса (2800 м над рівнем моря), довжина якого 60 км, розташоване на боці вже недіючого вулкану. Місто можна поділити умовно на три основні частини: старе місто, відповідно нове і La Mariscal  - арт-район з жвавим нічним життям. Старе місто Кіто – найбільша за площею і найбільша, що збереглася в первісному вигляді, історична частина по цілій Америці. У 1978 році історичний центр Кіто став одним з перших об'єктів, внесених до Списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Близько 40 церков, 16 монастирів, 17 площ (плаз), музеї, театри, будинок президента,  і звичайно ресторани, зокрема з прекрасним видом на місто. Нова частина (прямопротилежний бік) – це сучасні хмарочоси і парки, тут знаходиться більша частина відомих мереж готелів.

Житло

 Вибір величезний «від-до»: від відомих мереж п’ятизіркових готелів до різного виду хостелів. Місце для вибору залежить від того чи хочете бути в комфортних умовах і нових кращих готелях і тоді це нова частина, чи важливо бути близько історичних пам’яток, чи цікавить постійний рух і тоді це La Mariscal . Тут треба пам’ятати, що в будь-якому разі добратися з однієї частини міста в іншу досить легко, дешево і відносно швидко.

Транспорт

Я рекомендую таксі.  Власне, всі рекомендують таксі. За 5-7 доларів можна дістатися протилежного кінця міста, таксі з аеропорту до нової частини міста – 20 доларів. Громадський транспорт також розвинений, але з уваги на ціни на таксі ми навіть не пробували його тестувати. Більшість таксистів – не говорять англійською, але на рівні сервісу то не позначається, завжди довезуть куди треба, добре знають місто і малоймовірно, щоб обдурили з ціною – знову таки – вони люблять туристів і хочуть, щоб всім у них сподобалося. Не радила би брати машину на прокат. Не зважаючи на те, що дороги в країні – прекрасні, це гірська місцевість, відповідно досить стрімкі і назагал вузькі вулиці, машини всі з механічною коробкою передач і вельми специфічний рух – навіть порівняно з Києвом, я би сказала, що стиль їзди більш агресивний і як на мене не до кінця зрозумілий, найважливіша частина в машини тут - сигнал, кількість видів сигналу – важко порахувати, складається враження, що у водіїв існує своя мова, і вони весь час протягом їзди обмінюються різного характеру повідомленнями. Якщо не володієш їхньою мовою – легко попасти в, як мінімум, неприємну ситуацію.

Що робити

Я люблю починати знайомство з містом з Hop-on-Hop-of, бо це дає можливість створити загальне уявлення про місто, але в режимі досить вільного пересування, адже можна виходити і заходити де хочеш. В Кіто прекрасна мережа Hop-on-Hop-of, добре позначені зупинки, є графік руху, тож орієнтуватися досить легко. Маршрут охоплює і старе і нове місто, якщо ніде не виходити, то довжина маршруту приблизно 2,5 години. Але в будь-якому разі – це знайомство з основними архітектурними пам’ятками, розраховане на 1 день.

Пішохідний тур старим містом.  В Кіто є чудова можливість скористатися безкоштовним пішохідним туром історичною частиною. Причому він включає не тільки архітектурні пам’ятки, а й наприклад візит на місцевий ринок, з розповідями про місцеві фрукти і як їх їсти (а там справді потрібен окремий курс) та місцеву кухню. За часом – пара годин, залежить від групи, бо як будуть питання чи побажання – гід обов’язково виконає, але то може трохи більше забрати часу.

Телеферіко. Канатна дорога на верхівку вулкану, на боці якого власне і розташоване місто. Ціна –  10 доларів. Черги залежать від сезону, мені пощастило – черги не було зовсім. В добру погоду згори відкривається прекрасний вид на місто. Є також доріжки для пішохідних прогулянок, є кінні прогулянки, де можна дістатися до місць, з яких відкривається прекрасний вид на діючі вулкани. Вулканічний парк для дітей. Дістатися найпростіше – на таксі (близько 5 доларів з будь-якої точки міста).

Нічне життя. Варто також відвідати ввечері район La Mariscal. Життя тут починається десь з 7 години вечора. Це купа барів і клубів, різного розміру, з різною музикою, кожен з унікальним дизайном. Дивно при цьому відсутність какофонії. Тож варто один вечір приїхати сюди на вечерю, а потім ходити від бару до бару. Маса вражень забезпечено.

В місті також величезна кількість музеїв, які знайомлять з місцевою унікальною культурою. Наприклад національний музей https://www.lonelyplanet.com/ecuador/quito/attractions/museo-nacional/a/poi-sig/1297824/363359 або художній музей https://www.lonelyplanet.com/ecuador/quito/attractions/museo-guayasamin/a/poi-sig/436396/363359  

Еквадорці, хоча і були певний час частиною імперії інків, до інків себе не відносять, вони мають свою власну культуру і історію. Їхня версія історії – вони стали частиною імперії на короткий час тільки завдяки шлюбу дітей королів, але кожне військове захоплення, що пробували інки, було безуспішне. І якщо наприклад побувати в Перу, щоб було з чим порівняти, то це досить помітно відчувається – і культура і люди справді різні. Перуанці натомість дуже страждають через втрачену велич імперії інків, а з нею і територій (щось мені це нагадує J ). Власне через території аж до 1995 року поміж Еквадором та Перу точився збройний конфлікт.

В Еквадорі фактично стався такий мікс - з місцевої аутентичної культури, трохи від інків, трохи від іспанців. Не зважаючи на те, що країна католицька, вони до цього часу в багатьох моментах дотримуються стародавніх ритуалів.  Так сталося завдяки тому, що за часів колонізації країни іспанцями місцеве населення фактично не було винищене, як це сталося в інших країнах Латинської Америки. І тут велику роль зіграв рельєф місцевості – поміж горами та вулканами досить важко було знайти місцевих, та й причин особливих не було. Тож були місця, яких окупація майже не зачепила, вони іспанців так ніколи й не бачили. Відповідно збереглася культура, мова, традиції, архітектура. І величезна любов та прив’язаність до своєї землі.

Також є величезна кількість одноденних турів навколо міста, які би я особисто дуже рекомендувала. Вартість буде в середньому близько 50 доларів, включаючи транспорт і обід.

Mindo Rainfores – національний парк, з найбільшою кількістю пташок, тут є фактично всі, які живуть на території Еквадору. Унікальна канатна дорога, щоб дістатися в сам ліс, екзотична природа і водоспади. Тур (за додаткову плату, досить символічну) включає також екскурсію на ферму метеликів, фабрику шоколаду, зіплайнінг.

Middle of the World Monument (La Mitad del Mundo) – лінія екватора, монумент з музеєм, де показують всілякі експерименти. Чесно кажучи не так багато цікавого, я би рекомендувала заїхати на екватор по дорозі до Otavalo Marketplace в Cayambe (треба сказати, лінія екватору насправді досить умовна, тож екватор тут скрізь, більше того – він змінюється). Cayambe – це відновлений стародавній величезний сонячний годинник і одночасно календар. Цікаво, що давні поселення Еквадору самі по собі створюють величезний сонячний годинник/календар з Кіто в центрі.

Otavalo Marketplace – величезний локальний маркет, працює тільки в суботу. За фактично копійки можна купити прекрасні речі з альпаки, пончо, вишиванки (так само національний одяг) і ще безліч всього. Досить колоритно. Завершується тур в Cotacachi – прекрасне озеро в кратері вулкану.

Вулкани – невід’ємна частина Кіто, багато, як  Cotopaxi, - діючі (в Еквадорі близько 80 вулканів, 24 з них діючі), до цього часу вулканам поклоняються як божеству і серед багатьох виділяють праотців і продовжують виконувати відповідні давні ритуали. Тож безліч екскурсій до вулканів в варіантах: Avenu of Volcanoes, Cotopaxi National Park окремо Cotopaxi Volcano, але ми взяли Quilota Lagoon – маршрут проходить алеєю вулканів, видно також дихаючий Cotopaxi + власне Quilota Lagoon – ще одне прекрасне озеро в кратері вулкану, з каякінгом, заїздом на місцеві базарчики, неймовірної краси каньйони і місцеві села, де люди живуть ще так, як цивілізації начебто не існує.

Termas de Papallacta Spa – це термальні ванни в кратері вулкану біля витоків Амазонки. Екзотично і приємно одночасно.

Також можна замовити тури з рафтінгу та до джунглів. Але до джунглів треба їхати хоча би на пару днів.

Більшість турів будуть багато більш цікавими і наповненими, ніж це можна прочитати в описі, жодним ми не були розчаровані, так що сміливо можна вибирати будь-що, що впало в око.

Замовити все досить легко – через інтернет, наприклад тут: http://communityadventures-ec.com/

Або тут: https://www.viator.com/Quito/d735?seoListSortOrder=EDITORS_PICK+D-RATING_RANK-DEST_TYPE_RANK-REVIEW_COUNT+D&page=1

Також інформація про тури буде в через одного таксиста, в кожному інформаційному бюро, готелі і хостелі, в місцях продажу білетів на Hop-on-Hop-of, тобто фактично скрізь. Ціна буде плюс-мінус однакова, але замовлення прямо десь на місці можуть зекономити 10-15 доларів порівняно з online замовленням на viator. Також мільйон приватних гідів і часто ціна за день приватно буде така сама як і в групі, так що треба не боятися уточнювати. Транспорт для екскурсій - сучасний і комфортабельний, гіди (всі яких ми мали) – прекрасні, з почуттям гумору і просто копицею інформації, якою залюбки діляться. З задоволенням виконають будь-які прохання. Мене в Міндофорест попхало поза маршрутом в інший бік, бо я побачила позначки «водоспади», група підтримала – гід включився і перелаштувався на нову програму.

 Їжа

 Кухня в Еквадорі дуууже смачна, порції величезні, при цьому не важливо ви замовляєте щось в дорогому ресторані чи це місцева кафешка. Все буде свіже і смачне. Найдешевше – це звичайно заклади для місцевих, буквально за пара доларів можна мати повноцінний обід. Багато місцевих, та й туристів також, ходять на центральний ринок пообідати - досить колоритно, дуже дешево, все свіже, місцева кухня, більшість страв можуть виглядати дивно і я навіть не пробувала запам’ятати назви чи як воно приготовлене, але все можна пробувати, перевірено – безпечно і смачно. Тут напевно як в українців – вони люблять їжу, традиції давні, кухня особлива, але все з городу свіже і всього багато. З задоволенням розкажуть і дадуть попробувати.

Взагалі ресторанний бізнес добре розвинений, тож вибір буде великий.

Серед ресторанів я би рекомендувала Pim's Panecillo (на горі трохи далі від центра) або в старому місті Vista Hermosa -   на додаток до кухні мають прекрасний вид на місто.

Взагалі, як на мене, у Еквадору дуже багато схожого з Україною: це і прив’язаність до землі (тут так само вони крейзі з картоплею), і існуючі до цього часу старі традиції, які поєднуються з тим, що люди знають про все, що відбувається в світі, люблять нові технології, гостинність, відношення до їжі, вони навіть революції, як ми, регулярно влаштовують та міняють президентів, і так само пробують побудувати ліпшу державу, при цьому майже від усіх чути – що перше мусять змінитися люди, потім зміниться економіка, і вони над цим працюють, тож я впевнена, що все в них вийде.